ДІТИ, ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

19.Лис.2020
ДІТИ, ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

       Сирітство як соціально-психологічне явище існує стільки ж, скільки людське суспільство, і є невід’ємним елементом цивілізації. Ідеї правового захисту дітей, які залишилися без батьків або одного з них, сягають часів Київської Русі. На початку ХХ ст. соціальне сирітство стало набирати загрожуючих масштабів. Із виникненням класового суспільства з’являється й так зване соціальне сирітство, коли діти залишаються без опіки батьків унаслідок небажання або неможливості останніх виконувати свої батьківські обов’язки.

       Криза сучасної сім’ї, на погляд деяких учених, теж негативно відбилася на стані дитинства в Україні, призвівши до зростання соціального сирітства і збільшення числа таких специфічних установ як дитячі будинки і школи-інтернати. Зростаючі масштаби асоціальної поведінки серед дорослих стимулюють розвиток аналогічних процесів і в дитячому середовищі. Науковці наразі виділяють якісно нове явище – так зване «приховане» соціальне сирітство, яке розповсюджується під впливом погіршення умов життя значної частини сімей, падіння етичних устоїв сім’ї, наслідком чого стає зміна відношення до дітей.

       Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13 січня 2005 р. визначив правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У Законі сформульовано визначення термінів, які застосовуються у законодавстві про соціальний захист такої категорії осіб. Зокрема, 

  • дитина-сирота— це дитина, в якої померли чи загинули батьки. 
  • діти, позбавлені батьківського піклування, — це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких не відомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

       Закон вводить термін “особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, — це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

       Формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є: усиновлення; встановлення опіки, піклування; передача до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

       До числа дітей, позбавлених батьківського піклування, належать ті, що залишилися без піклування батьків:

– у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав,

– відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав,

– визнанням батьків безвісно відсутніми, обмежено або недієздатними,

– оголошенням їх померлими,

– відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства,

– розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження,

– тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки,

– а також підкинуті діти,

– діти, батьки яких невідомі,

– діти, від яких відмовились батьки,

– безпритульні – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання.

       Як правило, такі діти перебувають у пригніченому стані, зумовленому різкою зміною звичного способу життя, переживаннями, пов’язаними з вирішенням їхньої долі у різних інстанціях, розривом колишніх міжособистісних зав’язків. Психотравмуюче значення має невизначеність становища, побоювання, тривога щодо умов перебування в новій ситуації. Значна частина дітей мають відхилення у розвитку особистості, стані здоров’я, зриви у поведінці.

       Аналізуючи поведінку та вчинки такої дитини, її взаємини з навколишнім світом, особливу увагу педагогу варто звернути на мотиви поведінки дитини, зовнішні обставини її життя та психічний стан. Це дозволить встановити, що замкнутість, пасивність, байдужість дитини можуть бути наслідком пригнічення особистості. Злісні порушення дисципліни, а часом просто хуліганські вчинки можуть свідчити про психологічну травму, про зовнішню жорстокість дитини. Аналіз багатьох вчинків виявляє егоїзм, нездатність співчувати, індивідуалізм.

       Діти, чиїх батьків з різних причин позбавили батьківських прав, зазвичай, мають проблеми з психікою та здоров’ям; це діти, які не отримали материнської любові і не відчули душевного тепла, їм довелося зазнати багато горя і несправедливості у своєму житті, а іноді вони вже зневірилися і втратили будь-яку надію. Педагог має вчити цих дітей позитивно сприймати життя, вірити в добро, любов, власні сили, допомогти їм знайти своє місце у цьому складному світі і реалізувати свої можливості.