ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ПЕДАГОГА ЯК ІНТЕГРАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ
Емоційний інтелект (EQ) – це не лише емпатійні здібності педагога. Це, передусім, розуміння своїх емоцій і емоцій дітей, батьків, колег; уміння використовувати свої емоції як ресурс для прийняття рішень, професійно-педагогічної взаємодії.
Емоційний інтелект педагога включає в себе комбінацію компетенцій, які дозволяють виражати та розуміти, контролювати власні емоції, бачити та розуміти емоції дітей, їхніх батьків, колег, та використовувати для підвищення власної ефективності. Серед таких компетенцій виділяють: точність і оцінка вираження емоцій, використання емоцій у когнітивній діяльності, розуміння і управління емоціями в професійно-педагогічній діяльності.
Педагоги з високим рівнем емоційного інтелекту, як правило, відчувають здоровий емоційний баланс таких почуттів: самоконтроль, зосередженість, мотивація, соціальна взаємодія, автономність, вдячність, задоволення. Водночас, педагоги з низьким рівнем емоційного інтелекту часто відчувають: незадоволення, відчуття самотності, фрустрацію, неврівноваженість, образу, злість, незадоволеність, залежність, почуття провини тощо.
Тобто, для щастя, якості життя і професіоналізму важливо мати високий рівень емоційного інтелекту та постійно працювати над його вдосконаленням.
Сучасні педагоги, володіючи інтегральною характеристикою – високий рівень емоційного інтелекту, – теж стикаються з проблемами
емоційної дестабілізації, однак їхня реакція на такі ситуації відрізняється. Вони здатні зупинитися, проаналізувати те, що вони відчувають, і зрозуміти, як ці почуття впливають на поведінку і вибір. Вони здатні зрозуміти, як учень почувається, чому сталась ситуація, що призвела до конфлікту і співпереживати разом з ним. Також вони можуть вибрати поведінку і дії, які допоможуть їм не тільки вийти зі складної ситуації, але й вирішити її – як всередині себе, так і по відношенню до інших. Для таких професіоналів подолання невдач та складнощів є досвідом, шансом удосконалити себе та свої взаємовідносини з оточуючими. Перешкоди не зупиняють таких фахівців, а допомагають розвинути свій потенціал.
Усвідомлення своїх емоцій вимагає практики. Існує низка кроків, які допомагають підвищити емоційну самосвідомість та покращити здатність розуміти та контролювати власні емоції.
Якщо емоція виникла в певний момент, це означає, що в оточуючому середовищі або в структурі нашого «Я» потрібні зміни. Емоційний інтелект відповідає за те, як особистість трактуватиме цей сигнал, як трансформує і що буде далі робити.
Крок 1. Від емоції потрібно відсторонитись, типу не «мені дискомфортно», а «я відчуваю дискомфорт» – конкретизація від імені власного «Я».
Крок 2. Наступний етап – практична робота – робота з емоцією в різний спосіб (арт-терапія, психодрама, вербалізація, візуалізація, танцювально-рухова терапія), фокусування її в тілі.
Крок 3. Наступний етап – дослідницька робота – за типом «що я відчуваю – де емоція відображається – що за нею стоїть – що я хочу насправді» (при цьому важливим є конкретизація ознак емоції – яка ця емоція: слизька, вогка, пекуча тощо).
Відпрацювавши декілька разів цю схему – мислення особистості починає працювати по-іншому, починає ставати гнучким і ефективним для самовдосконалення.
Отже для розвитку власного емоційного інтелекту вам достатньо навчитися аналізувати власні емоції і намагатися їх контролювати, або спрямовувати в потрібному напрямку. Щоб дізнатися, наскільки в вас розвинені ці здібності, пропоную тест для визначення розвитку емоційного інтелекту Н. Холла
Методика призначена для виявлення здібності особистості розуміти відносини, що репрезентується в емоціях, і керувати своєю емоційною сферою на основі прийняття рішень. Вона складається з 30 тверджень і містить п’ять шкал:
шкала 1 – “Емоційна обізнаність”;
шкала 2 – “Управління своїми емоціями” (емоційна відхідливість, емоційна нерігідность);
шкала 3 – “Самомотивація” (довільне керування своїми емоціями);
шкала 4 – “Емпатія”;
шкала 5 – “Розпізнавання емоцій інших людей” (вміння впливати па емоційний стан інших).
