Гіперактивність та способи її корекції

Останніми роками все більше з”являється дітей, у яких діагностують ті чи інші порушення поведінки. Причин для цього існує багато, як і способів їх корекції. Великого розповсюдження набув так званий СДУГ – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Це досить складне порушення, яке потребує комплексного підходу та великої роботи батьків. Про це наступна стаття.                                                                     П.С. Рекомендації для батьків щодо виховання гіперактивних і неуважних діток будуть також корисними і для батьків нормотипових дітей.

 

І. Що таке гіперактивність?

Останнім часом спеціалісти вказують, що гіперактивність виступає як один із проявів цілого комплексу порушень, що відмічають у надмірно рухливих дітей. Основний дефект пов’язаний із недостатністю механізмів уваги і гальмівного контролю. Тому подібне порушення точніше класифікують як „синдром дефіциту уваги” (СДУГ).

Виділяють три основні симптоми прояву СДУГ:

1. дефіцит уваги;
2. імпульсивність;
3. підвищена рухова активність.

 

ІІ. Типи СДУГ.

Виділяють три основні форми синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю:

1. СДУГ/У- синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з перевагою порушень уваги;
2. СДУГ/Г – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з перевагою гіперактивності та імпульсивності;
3. СДУГ/УГ – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з однаковими проявами гіперактивності та порушень уваги.

 

 

ІІІ. Критерії визначення гіперактивності.

Дефіцит активної уваги

1. Дитина непослідовна, їй важко утримати увагу.
2. Не слухає, коли до неї звертаються.
3. З великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.
4. Зазнає труднощів у самоорганізації.
5. Часто губить речі.
6. Уникає нудних і тих, що пострибують розумових зусиль, завдань.
7. Часто буває забудькувата.
8. Легко відволікається на сторонні стимули.
9. Важко утримує увагу при виконанні завдань.

 

Рухова разгальмованість (гіперактивність).

1. Постійно крутиться.
2. Виявляє ознаки занепокоєння: тарабанить пальцями або не може спокійно всидіти в кріслі.
3. Спить набагато менше, ніж інші діти.
4. Дуже балакуча.
5. Перебуває у постійному русі.
6. Не може тихо, спокійно грати або займатися чим-небудь у вільний час.

 

Імпульсивність.

1. Починає відповідати, не дослухавши питання.
2. Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.
3. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).
4. Погано зосереджує увагу.
5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка погано керована.
6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує різний результат. Якщо у віці до 7-8 років виявляються хоча б 6 із перерахованих ознак, можна лише припустити (але не поставити діагноз!), що дитина гіперактивна. Якщо балів 8 і більше, необхідно звернутись до спеціаліста (дитячий невролог, психіатр). Боятись звертатись до даних лікарів не варто, оскільки саме вони можуть допомогти правильно визначити діагноз і виробити адекватну схему лікування.

 

Причини гіперактивної поведінки:

1. органічні пошкодження мозку (черепно-мозкова травма, нейроінфекція та ін.);
2. пренатальна патологія (ускладнення під час вагітності матері, асфіксія новонародженого);
3. генетичний фактор;
4. особливості нейрофізіології і нейроанатомії (дисфункція активуючих систем центральної нервової системи);
5. харчовий фактор (високий вміст вуглеводів у продуктах харчування призводить до погіршення показників уваги);
6. соціальні фактори (тип сімейного виховання);
7. екологічний фактор.

 

V. Рекомендації щодо корекції поведінки дитини зі СДУГ

Як би банально не звучало, але гіперактивні діти потребують підвищеної уваги до себе, розуміння з боку батьків. Від цього залежить і емоційно-психічний стан дитини, і її успіхи у вихованні та засвоєнні нового матеріалу. Існують деякі рекомендації або педагогічні правила, рекомендовані психологами та фахівцями з виховання гіперактивних малюків для полегшення стану як їх самих, так і їх рідних. Розглянемо їх.

1. Зміна поведінки дорослих та їх ставлення до дитини:

– демонструвати спокійну поведінку, уникати слів типу „ні”, „не можна” (краще говорити як треба, як можна);

– стосунки з дитиною будувати на довірі і взаєморозумінні.

2. Зміна психологічного мікроклімату в сім’ї:

– батьки повинні менше сваритися;

– більше уваги приділяти дитині;

– проводити разом усією сім’єю вільний час.

3. Організація режиму дня і місця для занять, відпочинку. Чим частіше з гіперактивною дитиною повторювати звичний для неї розпорядок дій, тим краще це буде позначатися на її стані. Навіть якщо це вихідний, необхідно прагнути дотримуватися режиму дня, це допоможе дитині краще адаптуватися в суспільстві.
4. Використання системи заохочень, підтримки і винагород.
5. Підтримуйте контакт зі спеціалістами, які працюють з дитиною (педагог, психолог, лікар) (працюйте разом!).
6. Зменшити до мінімуму, а краще взагалі виключити використання дитиною різних гаджетів, комп’ютера, телевізора.
7. З дитиною важливо встановити контакт, звертаючись до неї з якимось проханням, необхідно дивитися йому в очі, а не звертатися «в нікуди». Якщо слів малюкові недостатньо, дорослий має доторкнутися, повернути дитину до себе. Потрібно максимально усунути все, що може завадити контакту (іграшки, музика, телевізор тощо).
8. Закон постійності правил. Існують правила поведінки і вони завжди постійні. Ці правила повинні бути зрозумілими для дитини, конкретними та здійсненними.
9. Порядок і безпека. Для гіперактивних дітей правила надзвичайно важливі. Батьки повинні зробити все, щоб максимально убезпечити малюка.
10. Батьки досить часто лають своїх дітей, настільки часто, що іноді зовсім перестають помічати якісь дитячі успіхи. Між тим, для гіперактивних дітей (та й для звичайних теж) дуже важливо, щоб батьки хвалили їх за якісь, хоч і незначні, успіхи. Особливо важливий олімпійський принцип для гіперактивних дітей – не перемога, а участь.
11. Завдання батьків – знайти у дитини ті особливості, в яких вона проявляється найкращим чином і розвивати ці здібності (танці, гімнастика, малювання, ліплення, спів і так далі). Це дасть їй можливість почуватися успішною, в чомусь кращою.
12. Надлишок енергії потрібно вміти направляти в потрібне русло.
13. Змінювати види діяльності – за активними мають бути пасивні, спокійні, релаксуючі. День завершувати спокійними справами, медитацією, дихальними вправами. За 2-3 години до сну – ніяких активних, емоційних ігор.

„Швидка допомога” при спілкуванні з гіперактивною дитиною:

1. Відвернути увагу дитини від її капризів.
2. Запропонувати вибір (іншу можливу на даний момент діяльність).
3. Поставити несподіване запитання.
4. Відреагувати несподіваним для дитини чином (пожартувати, повторити дії дитини).
5. Не карати, а просити, (але не підлещуватись).
6. Вислухати те, що хоче сказати дитина (в іншому випадку вона вас не почує).
7. Автоматично тими самими словами повторювати багаторазово своє прохання (нейтральнім тоном).
8. Не наполягати на тому, щоб дитина вибачилась негайно. У стані збудження вона навряд чи почує і зрозуміє вас. Варто зачекати, поки вона заспокоїться, і тільки тоді вести з нею бесіду, пояснювати.

VІ. Як лікувати дітей зі СДУГ?

В даний час лікування гіперактивності здійснюється шляхом застосування низки процедур і медикаментів, спрямованих на зменшення симптомів синдрому. Лікування включає в себе лікарські препарати, різні види психотерапії, дієти та комбінації методів.

Для лікування гіперактивності у дітей медикаментозним або традиційним методом використовуються стимулятори, які підтримують діяльність головного мозку, тренуючи пам’ять і увагу, допомагаючи краще працювати іншим корекційним впливам.

Призначення стимулюючих препаратів здатні зменшити симптоми гіперактивності, знизити імпульсивність дитини, поліпшити здатність зосереджуватися на конкретній задачі. Ліки також можуть поліпшити фізичну координацію. Слід зазначити, що подібні ліки не лікують саму гіперактивність, а лише контролюють її симптоми. Однак на тлі їх прийому спостерігається позитивна динаміка в поведінці і життєдіяльності дитини.

Призначити такі препарати може лише лікар!!! Приймати лікарські препарати слід тільки під пильним контролем лікаря!

 Важливим є і те, як харчується дитина. Дієтичні дослідження показують, що гіперактивні діти споживають великі кількості солодощів і цукру. Надлишок глюкози, відсутність збалансованої дієти часто призводить до аномального процесу метаболізму у дітей. Експерти рекомендують аналізувати продукти харчування, які їдять ваші діти, щоб з’ясувати, чому деякі з них провокують розвиток гіперактивності, роблячи дитину примхливою і дратівливою.

Необхідно включати в раціон харчування дитини свіжі овочі, знежирені або нежирні кисломолочні продукти (йогурт, кефір, сир), сири, приготовані зі знежиреного молока. Зменшити споживання цукру можна, запропонувавши дитині свіжі, заморожені або сушені фрукти або ягоди.

Печиво краще замінити крекерами з цільнозернового борошна, збільшити споживання каш зі злаків.

З традиційних солодощів можна залишити темний шоколад, він містить менше цукру, ніж молочний. Це дозволить знизити рівень адреналіну і норадреналіну в крові, які роблять дітей нервовими і схвильованими. Морозиво краще вибирати ванільне, оскільки цей компонент відомий своїми заспокійливими властивостями.

VІІ. Висновок

Підводячи підсумки, слід сказати, що дуже важливим аспектом у вихованні гіперактивних дітей є позиція батьків. Від того, наскільки вони відкриті для спілкування з дитиною, наскільки уважні до його проблем та інтересів, залежить, як малюк впорається з даним порушенням, наскільки легко йому буде перебувати в садку, далі вчитися в школі і адаптуватися в соціумі.